На календарі березень, за вікном весна. І це означає, що зовсім скоро усіх прихильників “неквартирного” способу відпочинку та затятих шукачів нових вражень турбуватиме одне і те ж запитання – куди поїхати у мандрівку?!
Звісно, достатньо задати відповідний запит в пошуковій мережі (ми з друзями жартуючи говоримо – запитати у дядька Google), як система видасть безліч пропозицій для вашого дозвілля, – від екзотичних закордонних подорожей до комплексних турів в середині країни. Такі пакетні варіанти, попри всі свої очевидні вигоди мають один вагомий недолік – їх вартість! Як не прикро це констатувати, але в нашій країні зараз настав такий період, коли дозволити собі відпочинок закордоном може далеко не кожен.
Та високі ціни на закордонні тури ще не привід відмовлятися від відпустки!
Суттєво зекономити на подорожі можна просто відмовившись від послуг туристичних фірм!
Благо, в наш час “продвинутих” технологій (GPS навігаторів, мобільних путівників та безмежних можливостей інтернету) знайти та побудувати свій туристичний маршрут проблем ніяких не складає. У приватних подорожей є ще одна вагома перевага – незалежність! Подумайте самі, вам не потрібно підлаштовуватися під усіх членів групи, чи вкладатися в оговорені турфірмою терміни. Ви самі вирішуєте скільки часу провести в тому чи іншому місці, де зупинитися і коли повертатися.
І ще, що для мене як фотографа ну дуже принципово, – немає такого моменту (зараз мене зрозуміють всі, хто хоч раз їздив у збірну мандрівку кількома країнами чи містами ), коли туристи в перебіжках між автобусом та місцями огляду намагаються наробити по більше селфі на фоні визначних пам’яток, зовсім не чуючи екскурсовода. Індивідуальні поїздки – дають вам можливість не лише зробити вдалі фото з найкращих ракурсів, но і насолодитися самим місцем, проникнутись його історією, помріяти кінець-кінцем…
Саме про такий спосіб відпочинку в Україні йтиметься у даній статті. Раніше я вже писала про легендарний замок, який зображено на 200-гривневій купюрі, про український Білий Дім, загадковий та маловідомий каньон та незвичне село з європейськими замашками. А сьогодні хочу розповісти про одне з найбільш романтичних та трішки “підсолоджених” місць Чернігівщини – Качанівку.
Качанівський палац
Серед величезного парку та каскаду ставків, на краю похилого пагорба – розташувався великий та добре збережений палац з міцними колонами, фресками, та прозорим куполом у вигляді вінця на даху споруди.
Парадна частина двору складається з центральної будівлі (велика зала під куполом, їдальня та вітальня), водонапірної вежі та флігелів (прибудови, в яких в різні часи розміщувалися оранжерея, більярдна галерея та звичайні службові приміщення).
Вартові палацу
Спокій палацу, гордо опираючись обома лапами на щит, і донині обороняють 2 мармурових лева. Що цікаво, ще декілька представників родини котячих, щоправда вже в дрімаючому вигляді вдалося побачити на вході до самих будівель.
Та перше, на що ви звернете увагу завітавши до цього заповідника – широка, встелена кам’яною бруківкою алея. Прогулюючись алеєю, мимоволі виникає відчуття, що ви неначе повернулися в минуле (в Середньовіччя наприклад). Де, з кожним кроком, все більше і більше відкривається вид на чудовий білосніжний палац, де кожне дерево, кожна квіточка неначе вклоняються тобі, – схиливши свої тендітні стебла до твоїх ніг, а останні промені сонця освітлюють шлях до парадного двору… І все це милує ваші очі, та радує серце аж доки не з’являються вони – зелені чудовиська (урни для сміття). Керівництво Качанівки подбало про інфраструктуру, і по обидва боки стежки появилися і інші більш сучасні експонати (ліхтарі та лавочки).
Але дійсно заворожуючий вид відкривається по іншу сторону палацу. Мені пощастило двічі: по-перше видався на диво теплий та тихий вечір, а по-друге, до палацу я потрапила якраз на заході сонця. Завдяки чому вдалося побачити як в теплому сонячному промінні та п’янких пахощах хвойних дерев звабливо ніжиться загадкова та романтична Качанівка.
Дуб, Шевченко та кохання…
Похилий вкритий трав’яною ковдрою та старезними дубами схил спускається до пристані Майорського ставу. До речі про дуби! Історичні джерела свідчать, що на території Качанівки колись ріс величезний дуб, під яким любив сидіти сам Кобзар. У 1950-х роках 500-річний свідок минулих подій таки звалився, а на його місце було висаджено 3 молодих дерева. З того періоду, галявина на якій росли дуби – отримала назву шевченківської.
Та не лише дуби пов’язують великого українського поета з Качанівським палацом! Будучи закоханим у дочку тогочасного господаря маєтку Надію Тарновську, Шевченко часто та несподівано навідувався на Чернігівську землю. І навіть подарував сімейству Тарновських одне з кращих своїх полотен – “Катерину”.
Солодкий шлях
Інша цікава історія пов’язана з дивним вчинком так званого “цукрового короля” Російської імперії Павла Харитоненка. За 1 млн. золотих рублів зійшло з молотка помістя Тарновських у Качанвці і стало згодом весільним подарунком дочці впливового цукрозаводчика. А коли молодята йшли під вінець, Харитотенко наказав засипати головну паркову алею цукром, що мало символізувати солодке життя нареченим.
Багато часу сплинуло з тої порі коли в Качанівці пролунало перше “кохаю”, і хто знає скільки ще разів воно там таки прозвучить); буде викарбувано на рештках цегляних руїн, чи вистелено пелюстками запашних троянд. Та одне доказано точно, завітавши одного разу до палацу, – ви уже ніколи не зможете забути про цю подорож. Посидіти на схилі спостерігаючи як сонце сідає за небокрай, пройтися романтичними місцями ( інтимними сквериками, арками, містками, та таємними стежками), завітати в легендарну альтанку Глінки, організувати виїзну фотосесію, чи просто пікнік – і це ще не повний перелік того, що доступно гостям Качанівки.
Як дістатися?
Палац Качанівка знаходиться за такою адресою: Ічнянський район Чернігівської області, село Качанівка, вулиця Глінки, 1.
На автомобілі з Києва – 2,5-3 години їзди через Чернігів, та Прилуки. Або на громадському транспорті з автовокзалу “Дарниця” пряме сполучення до Качанівки. Також можна їхати електричкою до Ніжина, а звідти на автобусі Ніжин-Іваниці (1,5 год., ходить 2-3 рази в день).
На території парку можна порибалити, покататися на конях, орендувати мангал, і навіть замовити весільну церемонію (розцінки на послуги додаються нижче). Є парковка для авто, кафе і навіть подейкують гуртожиток де можна зупинитися з дороги.
І як завжди на завершення кілька слів про мої враження.
Скажу вам чесно, я дуже задоволена, що мені вдалося побувати в такому легендарному (не побоюсь цього слова) палаці. Особняку де гостювали та творили свої “історичні скарби”відомі світові постаті, такі як: Микола Гоголь, Михайло Глінка, Ілля Рєпін, Михайло Врубель, Тарас Шевченко. А віднедавна побувала і я )) Щоправда мої фототвори не такі значні, як згаданих вище митців, але якщо вам сподобалося моя розповідь, тоді залиште кілька слів у коментарях під постом нижче.
А також підписуйтеся на оновлення на моїй сторінці у фейсбук, буде ще багато цікавого!
