Головна / Замки та палаци України / Батурин – гетьманська столиця, або “не нудно про Мазепу”

Батурин – гетьманська столиця, або “не нудно про Мазепу”

by Yi Lin
5/5 (10)

Мені дуже подобаються старовинні замки та фортеці, і я ніколи не втрачаю нагоду побачити якесь цікаве історичне місце. Та цього разу рівень історичності та значущості містечка, яке я вам пропоную відвідати, просто зашкалює. Тому, пригадуйте все, що вам відомо зі шкільних років про гетьманські часи, про Кирила Розумовського та Івана Мазепу, зокрема, адже вирушаємо ми до гетьманської столиці, – до Батурина!

“Від Богдана до Івана не було гетьмана”

І розпочну я свою розповідь з постаті, портрет якої бачив (і навіть тримав у руках) мало не кожен українець сьогодення, від великого до малого.  Здогадалися про що я ))? Якщо ні, тоді погляньте на ось це фото….

Погодьтеся, не кожному відомому чи не дуже українцю випадає честь бути зображеним на національній валюті.  Та заслуги Івана Степановича Мазепи перед Україною складно не помічати. “Від Богдана до Івана не було гетьмана”, – такий вислів часто ширився серед оточення гетьмана в козацькі часи, і недаремно. Адже саме йому після стількох років поділу на правобережну та лівобережну частини, вдалося знову об’єднати країну в єдину.  За правління Івана Мазепи Україна мало не перетворилася на окрему козацьку державу з широкими правами та автономією. Такі передумови дали поштовх для покращення економічного і соціального стану населення. Відбувалася розбудова держави в усіх сенсах цього слова.

Так, сьогодні можна довго дискутувати про етичність методів, якими керувався Мазепа у своїх прагненнях, та єдине сумніву не викликає – його вірність Україні!  І знаєте, є якийсь символізм у тому, що минуло стільки часу від описаного мною гетьманського періоду, а проблема незалежності країни і досі актуальна для нас….

Мазепинське бароко

Та не лише історичним об’єднанням країни ми завдячуємо Мазепі. Багато часу та зусиль гетьман приділяв релігійному вектору – будівництву і відновленню численних церков та монастирів.  Такі добре відомі  нам сьогодні  Михайлівський та Софіївський собори, і навіть одна із церков Києво-Печерської лаври були відреставровані саме коштом Мазепи. Звідси і пішла назва архітектурного стилю – мазепинське бароко. Або його ще часто називають українським бароко.

Цікаво, що паралельно з духовним розвитком України, в сусідній царській Росії в цей час церкви навпаки безпощадно грабувалися. Дзвони з дзвіниць переплавлялися на гармати, а ченців обкладали великими податками задля поповнення військових ресурсів. Нічого не нагадує?

Батурин часів Мазепи і сьогодні

Значно розширив Мазепа і свою столицю – Батурин. В місті почали з’являтися перші кам’яні будівлі, територію укріпили новими валами. Щоправда, врятувати замок це так і не допомогло. Після так званої “зради” Мазепи, місто разом з усіма його церквами та 16-ти тисячним населенням було повністю знищено російськими військами. «Вся Україна у крові», «Страшна різня», такими словами описували передові французькі газети ситуацію, в якій опинилася Україна за бажання звільнитися від царського ярма. Як нагадування про ці події посеред музею встановлено пам’ятний хрест, який так і називається – захисникам Батурина.

Цитадель не більше, як бутафорія

Перше, що впадає  в очі кожному туристу завітавшому до Батурина це велике дерев’яне спорудження, схоже на знайомі нам фортеці та замки в інших регіонах України.  Та насправді, ця цитадель не більше, як бутафорія.

Петро І знищив не лише гетьманську столицю, а й всі креслення та будь-які дані про неї. Тому, відновлення музею відбувалася можна сказати навмання. Виключно на основі архелогічних досліджень, і певною мірою припущень істориків.

Будівля жовтого кольору по центру це – офіційна резиденція. Іншими словами – будинок де жив і приймав доленосні для України рішення гетьман Мазепа. Нажаль, гетьманський будинок до наших днів також не достояв. Та наші історики не розгубилися )). Розуміючи, що всі маєтки тієї епохи споруджувалися за однаковим принципом, взяли за основу найближчу вцілілу локацію, додали характерних мазепинському бароко прикрас і відродили гетьманську святиню. В якості прототипу стала т. з. кам’яниця Лизогуба у Седневі (Чернігівщина).

Я спеціально погуглила про це селище, і зрозуміла, що Лизогубську садибу можна вважати хорошим претендентом на одну із наступних моїх фотоекспедицій. А як інакше? Місце, оспіване в народній пісні  “Стоїть гора високая”, де знімався знаменитий  Гоголівський «Вій», і де любив бувати сам Шевченко,-  просто не може бути не цікавим )). Чи не так?! До речі, про ще одне визначне і облюбоване Кобзарем місце на Чернігівщині я вже описувала раніше у своїй статті про Качанівку. Кому цікаво дізнатися про чергове захоплення великого поета, – можна ознайомитися тут. Та повернімося до Батурина.

Найбільше кохання гетьмана

От, що добре збереглося до наших днів – так це будинок генерального судді Василя Кочубея.  З цим прізвищем пов’язана ще одна дуже романтична і водночас фатальна для Івана Степановича історія.

Мазепа завжди був видним та бажаним серед жіночої частини людства чоловіком. Ще б пак. Високий суспільний статус доповнений хорошою фізичною формою і всесторонньою освіченістю давали зелене світло в амурних справах гетьмана. Та лише про одне, і як стверджують джерела, найбільше кохання Мазепи напишуть згодом у книжках.

Так сталося, що в 65-річному віці закохується гетьман в дочку свого друга і соратника Василя Кочубея – 16-тирічну Мотрю. Яка, до того ж була щей похресницею Мазепи.  Дівчина, не дивлячись на свій юний вік відповідає взаємністю на почуття, а згодом навіть тікає з дому. Між ними зав’язується роман. Та всі спроби попросити руки доньки Кочубеїв не увінчалися успіхом, і Мотря вимушено повертається у дім батька.

Дальше були почуття на папері…Будучи далеко один від одного, Мотря та Іван вели таємне листування. До наших днів збереглося 12 листів такого немолодого та шалено закоханого гетьмана своїй обраниці. Ніжні тексти яких надихали музикантів та  поетів не одного покоління. Бажаєте стати одним із них? – гайда до Батурина! Вони лягли в основу експозиції у музеї.

Щоправда, далеко не всі поділяють думку, щодо цілковитої безкорисливості такого союзу.  Побутує версія, що за кожне побачення давав гетьман своїй коханій по 10 тисяч червоних золотих, надіючись у перспективі ще більше закріпити свою дружбу з сім’єю Кочубея. З іншого боку, стати гетьманшею, далеко не найгірша перспектива для молодої дівчини, чи не так?!

Так чи інакше, даний факт мав місце в історичній спадщині України, а в яку з версій вірити більше вирішуйте самі )).

Зрада…

Зрада Мазепи. В цій одній фразі криється стільки змісту, що вистачить, напевно, ще не на один десяток книг. В ті далекі роки, як власне і сьогодні, рішення піти на союз із будь ким окрім Росії – автоматично розцінювалося, як зрада. Тому, якоїсь іншої оцінки діяльності гетьмана Мазепи російськими «політекспертами» годі було і чекати. І, якщо з Росією в даному контексті все зрозуміло, то до української громади (як тоді, так і сьогодні) є чимало запитань…

Але, моя розповідь сьогодні не про це)).

«О, моя ясочко, закрий менi очi рученьками своїми та вертайся додому, на Вкраїну милу. Не вдержу вже й булави, а хотiв скипетр одержати, та тобi його, моє сонечко, передати». Такими були останні слова легендарного гетьмана Мазепи коханій Мотрі. Не зрадила свого гетьмана і дівчина! Після смерті Івана, Мотря їде до Києва і розшуковує матір Мазепи. І разом з нею залишається жити у Фроловському монастирі, де і проводить решту свого життя.

Палац К. Розумовського

Ще довго стояли Батуринські землі спустошеними та фактично безлюдними, аж доки не перейшли у власність Кирила Розумовського. Їх він буквально отримав у подарунок від імператириці Єлизавети, і відразу заходився розбудовувати. До слова кажучи, в останнього українського гетьмана були великі плани щодо Батурина, і навіть було обрано архітекторів. Та, не так сталось, як гадалось.

У нашого східного сусіда змінюється влада, а разом з нею і вирок по Україні. Катерина ІІ скасовує гетьманство, і замість столичного містечка з власним університетом, уже екс гетьман Кирило, – будує собі графський палац.

Величний палац! Будівництво велося згідно проекту шотландського архітектора Чарльза Камерона, в модному на ті часи стилі – паладіанізму. Елементи цього стилю (колонади, строгі симетрії, балкони) запозичені з античних часів, гармонійно вписалися в ансамбель трьохповерхового будинку на 55 кімнат.

Звичайно, тому стану в якому палацовий комплекс сьогодні ми завдячуємо не лише К. Розумовському. Адже, після смерті Кирила, палац перейшов у спадок його синові Андрію, який м’яко кажучи запустив маєток. Перебуваючи весь час у Відні, Андрій лишає на господарстві наглядача. З подачі якого, власне, і стається згодом в палаці велика пожежа.

Більше сторіччя стояла обгоріла неприбуткова будівля закинутою і нікому не потрібною. 2000-ні роки можна сміливо назвати переломними для Батурина. Адже з цього моменту звичайне провінційне містечко перетворюється у національний заповідник  -“Гетьманська столиця”, такий, яким ми можемо бачити його сьогодні.

І ще одна цікавинка. Виявляється, відому на весь світ П’яту симфонію Людвіг ван Бетховен присвятив не аби кому, а синові Кирила Розумовського – Андрію! Тому, прогулюючись палацом не дивуйтеся, почувши її звучання. А ще ви точно почуєте там звучання мелодії старого паркету )). Нажаль, в середині палацу фотографувати (без спеціальних дозволів) заборонено, тому показати як жив останній гетьман України на фото вам я не можу. Но, точно можу показати, як сьогодні виглядає комплекс зовні )).

Як дістатися?

Дуже точна адреса: Чернігівська обл., м. Батурин, вул. Гетьманська, 74

Як завжди пропоную вам 2 варіанти доїзду. Якщо у вас свій транспорт, тоді вам потрібно рухатися по трасі Е-101( Київ-Москва), приблизно 200 км. від столиці. Альтернативний варіант – їхати поїздом до Конотопу чи Бахмачу, а звідти рейсовими автобусами до Батурина.

І ще один лайфхак від мене особисто.

Я не прихильниця групових екскурсій, тому завжди шукаю варіанти індивідуальних подорожей. Для мене, як фотографа це над важливо. Тільки так я можу сама обирати коли, де, і скільки часу фотографувати). Та, поряд з величезною кількістю переваг, є одна незручність. Ще далеко не всі музеї України орієнтовані на індивідуальні екскурсії. Тому, ділюся з вами своїм секретом. Купивши на 2-3 квитки більше, ваша індивідуальна екскурсія автоматично перетворюється у міні-групу, і вам з радістю нададуть екскурсовода.  Зважаючи на невисоку вартість вхідних квитків (в порівнянні з іншими країнами особливо), переплата у грошах невелика. Але, тоді ви гарантовано отримаєте від екскурсії максимум.

Сподіваюся, що моя розповідь вам сподобається. Підбираючи матеріали, я дуже старалася не перетворити її на ще одну однотипну історичну статтю. І не дивлячись на всю значущість описаного періоду, керувалася гаслом – «не нудно про Мазепу»)). Так, щоб було цікаво читати, так щоб захотілося побачити…

А чи вдалося це мені? – обов’язково напишіть у коментарі  під статтею.  Мені просто не терпиться почути вашу думку )). І подорожуйте частіше Україною, – їй є чим вас ще здивувати….

Також, продовжуючи тему Мазепи, пропоную переглянути цікавий документальний фільм “Україна, повернення Своєї Історії”….
А усім, хто долистав до цієї фрази хочу сказати окреме спасибі за інтерес до Української історії, за бажання краще пізнати своє… І пропоную вам переглянути ще одну мою авторську статтю про Качанівку, усі її таємниці, та як завжди детальний фотозвіт з подорожі.

Будь ласка, оцініть

4 коментарі
2

Також прочитайте будь-ласка

4 коментарі

Наталія Сердюк 21.01.2019 - 15:07

Дуже гарно з любовю описано, фото якісні. Я горда, що працюю в цьому місці. Єдине зауваження – прототипом для гетьманського будинку на Цитаделі став будинок полкової канцелярії в Чернігові….

Відповісти
Yi Lin 17.04.2019 - 12:21

Дякую за виправлення і за коментар, Наталю. Щиро радію, що стаття сподобалася. Особливо приємно було отримати оцінку від працівника музею. Так сказати від першоджерела.

Відповісти
Валерій Ходос 21.01.2019 - 15:08

Цікава розповідь і просто неймовірно шикарні фотографії!!! Спасибі! Ми неодноразово були в Батурині і кожний раз отримуємо задоволення торкаючись сторінок історії України. Ще раз Велике Спасибі!!!

Відповісти
Yi Lin 17.04.2019 - 12:16

Спасибі велике. Приємно, коли читачі залишають такі теплі і дуже потрібні відгуки. Адже, хочеться писати на цікаві теми, які будуть корисними і пізнавальними…

Відповісти

Залишити коментар