Коли Богу на небі сумно, він відкриває вікно і дивиться на паризькі бульвари…
Саме такими словами хочу почати свою розповідь про одне з найромантичніших міст Європи – про Париж. Я правда хотіла це речення якось перефразувати, не так заїжджено чи то пафосно, але перебравши всі можливі варіанти зрозуміла, що краще не буде. Просто це Париж, і з цим потрібно змиритися.
Коли мене просять, розкажи щось про французьку столицю, я завжди відповідаю, про Париж немає що розповідати, його потрібно бачити… Тому дана стаття буде корисною для тих, хто тільки планує свою подорож до Парижу не пакетним туром, а самостійно. Можна сказати я опишу весь свій маршрут від початку і до кінця і поділюся з вами найцікавішими моментами нашого французького вояжу.
Недорогі авіарейси у Париж – лайфхаки з квитками
Багато моїх знайомих помилково вважають, що добиратися на літаку в Європу м’яко кажучи задоволення недешеве, і надають перевагу більш бюджетним автобусним турам. Автобусом, можливо і дешевше, але тільки тоді якщо у тебе багато вільних днів і ти готовий витрачати їх так, як туристична фірма прописала. В моєму розпорядженні стільки часу не було, тому вибір автоматично впав на авіа.
І зараз я розкрию декілька секретів, за допомогою яких нам неодноразово вдавалося бронювати недорогі квитки на літак.
- Порада перша. Змістивши всього на кілька днів дату вильоту з вихідних на будні, можна зекономити до третини вартості квитка.
- Запам’ятайте, прямі рейси не панацея (ми летіли в Париж через Нідерланди). Не варто боятися пересадок. Так, спершу аеропорт Амстердаму може здатися вам чимось нереальним і навіть навіяти жах. Та заблукати вам там точно не дадуть. Сила силенна персоналу, які те і роблять, що перевіряють твої квитки, та слідкують за тим, чи в правильному напрямку ти рухаєшся. Одним словом сісти не на той літак у вас шансів буде вкрай мало )).
- І найголовніше, ділюся з вами сервісом, де ми завжди шукаємо свої щасливі авіаквиточки – https://cheaptotrip.net/uk/
Дорога на Ейфелеву вежу лежить через кав’ярню)
Я напевне нікого не здивую якщо скажу, що першим місцем куди ми попрямували прибувши в Париж – була Tour Eiffel. Хоча ні, не перше. Спершу була кава). Кава, з ще гарячими запашними круасанами…)). Знаєте, бути у Франції і не скуштувати знаменитий французький круасан це все одно, що бути в Парижі і не піднятися на вежу. Тож, посмакувавши справжнім паризьким сніданком ми вирушили на пошуки Її.
Забігаючи наперед скажу, не так складно знайти вежу, як на неї піднятися). І я зараз зовсім не про ті 1710 сходинок, які ведуть до 3-ї найвищої платформи, а про довжелезні черги туристів до кас та ліфтів).
І тут знову вам на допомогу кілька порад:
Не відкладайте відвідини “залізної леді” на пізніше…
Більшість туристів обирають готелі для ночівлі десь на околицях Парижу (з цілком зрозумілих фінансових міркувань). І залежно від району розміщення затрачають від 1,5 до 2 години на дорогу до центру міста. Ще півгодини поправки беремо на ранкові круасани ) і ось маємо час Х. Тому, підійшовши до вежі об 11-12 дня у вас є всі шанси попасти в самий епіцентр туристичного напливу. Особисто для мене ідеальною порою була 6 ранку! В такий час людей ще геть мало, а сонце в буквальному сенсі цього слова заливає вежу яскравим промінням.
[easy_panorama id=”5086″]
Запам’ятайте, найменша черга веде на підйом східцями, тобто пішки).
І в цього способу є ряд своїх переваг, над ліфтами. Ну по-перше це значно дешевше. По-друге у вас є унікальна нагода роздивитися всю масивність споруди зсередини, а дивитися є на що. Сам підйом не такий вже і важкий, як може видатися на перший погляд. Тому сміливо можу вам порекомендувати саме цей варіант. Важливо! Пішки можна дістатися лише до другої платформи. Щоб піднятися на самий верх, доведеться скористатися ліфтом. Для зручності додаю детальну схему з розцінками, знайти до речі, яку було також не всім туристам просто)). Ціни актуальні на травень 2018 року.
На вежі є повноцінний ресторан та декілька кав’ярень, де можна купити каву, воду або щось перекусити. Але, приготуйтеся виложити кругленьку суму за частування в них. Як-не-як це заклади на одній з найбільш впізнаваних споруд у світі )).
А от де можна і навіть я б рекомендувала перекусити, так це під вежею. Приблизно так )).
Необхідні продукти можна знайти в найближчому супермаркеті, де є все необхідне для таких пікніків. Рівно як і пляшечку вина, вам піднесуть і відкоркують прямо біля підніжжя Ейфелевої вежі, якщо раптом ви не встигли купити)).
Підніматися чи ні?!
До поїздки нерідко чула фрази, типу не варто підніматися на вежу, розчаруєтеся і т.д., і т.п. Мені здається, так говорять, ті, які самі там ніколи не були, і радше для власного виправдання. Ну або персони з дуже завищеними очікуваннями. Інакше 200 млн. людей (а саме стільки туристів відвідало вежу з моменту її побудови) просто так би туди не лізли)).
[easy_panorama id=”5084″]
Підсумуємо
Чи рекомендую я підніматися? Так! Можливо, не на самий верх, але піднятися хоча б якось (ліфтом, пішки) однозначно рекомендую)). Один раз це зробити точно варто;).
7 речей, які обов’язково потрібно побачити в Notre-Dame de Paris
Пунктом номер два у моєму маршруті неодмінно мала стати ще одна всесвітньо відома і дуже популярна серед туристів памятка – Notre-Dame de Paris.
Вперше моє знайомство з цим шедевром готичної архітектури припало на шкільні роки. Пригадую, як одного разу переповідаючи на уроці французької мови твір про визначні місця Парижу, мріяла про те, що колись і я зможу побачити їх на власні очі. З того моменту минуло років з 10, і ось я тут…, стою на площі в центрі Парижу, а переді мною найвеличніша будівля і гордість Франції – Собор Паризької Богоматері.
І якщо ця назва вам ні про що не говорить, тоді імена Квазімодо, Есмеральда, та Віктор Гюго (через книги або мюзикли) ви точно мали б знати. Так ось, всі вони пов’язані з місцем про яке йтиметься дальше у моїй статті.
Нотр Дам де Парі не просто розкручений серед туристів пункт, а, дійсно, унікальний і навіть незвичайний храм, який здатний здивувати кожного хто підходить до нього. Головне знати куди дивитися)). І дальше я розповім про найцікавіші місця собору, які точно не варто пропустити, якщо ви відвідуєте храм без екскурсовода.
Один з найбільш впізнаваних фасадів
Перше, на що рекомендую звернути увагу – це оздоблення головного фасаду. В ньому показана уся історія християнства від гріхопадіння до Страшного суду…Просто в голові не вкладається, як можна поєднати все це в одному храмі.
На верхньому майданчику (це біля підніжжя 2-х баштень-дзвіниць) можна розгледіти скульптури істот з тілами мавп, рогами козлів, крилами кажанів та іншими звірячими ознакам потвор. Це так звана галерея химер, що символізує наші з вами гріхи. Тут же знаходиться і оглядовий майданчик. Велике кругле вікно на середньому ярусі складається з вітражів, і дещо нагадує квітку називається “трояндою”. Поруч з вікном ряд з 28 скульптур іудейських правителів. Та найбільш цікавою є нижня частина храму, з трьома аркоподібними входами (їх ще називають перспективні портали). З лівого боку – портал Богоматері, праворуч – портал Святої Анни, та портал Страшного суду в центрі відповідно.
А коли будете роздивлятись собор зі сторін придивіться до зелених скульптур навколо шпиля Нотр Даму – це фігури 12 апостолів. Цікаво, що 11 з них дивляться на Париж і лише одна (скульптура апостола Фоми) повернута обличчям до собору. Існує версія, що архітектор, який виконував роботи по реставрації таємно замінив одну зі статуй своєю скульптурою )).
Не обійшлося у соборі і без містики. За однією з таких розповідей, місцевий коваль Біскорне зробив дещо надлюдське. Великі ворота з металевого мережива він викував за одну лишень ніч. І коли на ранок його знайшли непритомним поряд з готовим замовленням відразу запідозрили нечисту силу. Легенда стверджує, що допомагав ковалеві сам диявол. А відкрити замки воріт вдалося лише після окроплення їх свяченою водою.
А що ж всередині?
Напівтемрява в поєднанні зі світлом вітражів створюють особливу атмосферу, огортаючи всі ніші та арки храму різнобарвною пеленою. Ця дивовижна гра кольорів доповнена мелодією органу пронизує до мурашок і змушує захоплюватися навіть самих вибагливих туристів.
Трішки про особливості будівлі:
- Масштабність. В серединьому нефі собору можна розмістити 12-поверховий будинок. Нетипово великі розміри храму зумовлені його т.з. історичним призначенням. За задумкою творців – у ньому повинно було розміститися все тогочасне населення Парижу (10 тисяч чоловік).
- Час будівництва майже 200 років. Так-так, перший камінь було закладено ще в 1163 році на тому місці де колись стояв храм Юпітера і будувався він аж до 1345 року.
- В храмі немає жодної стіни. Замість стін – великі колони, які з’єднуються між собою арками. Такі арки візуально розподіляють простір на окремі частини.
- Відсутність звичних для нас мальованих ікон. Всередині Нотр Дам повністю пофарбований в сірий колір, а весь яскравий ефект створюється завдяки сонячному світлу, що проникає через вітражне скло. В тому числі через згадувані мною раніше круглі вікна-вітражі під назвою “троянда”. Придивившись уважно до яких можна побачити, що на кожній з цих так званих пелюсток своє унікальне зображення. Наприклад, на самій великій “троянді” показано близько 80 біблейських сцен із Старого Завіту. Це неймовірно красиво…
- Скарбниця, в якій розмістилася ціла колекція різноманітних церковних реліквій, а також головні християнські святині – Терновий Вінець (точніше його фрагмент), цвях, та частина самого хреста, на якому розпинали Спасителя.
Певно доцільно буде сказати, що Notre-Dame de Paris це діючий храм, і для того щоб туди потрапити купувати якихось спеціальних квитків не потрібно (окрім оглядового майданчика і скарбниці). Для всіх бажаючих – вхід вільний. По середах і суботах (в районі 14 години) можна потрапити на безкоштовну екскурсію. Або, як в моєму випадку, не підлаштовуватися під групи туристів, а відвідати храм самостійно в зручний для вас час.
Як знайти собор?
Знаходиться він на острові Сіте (4 округ). Найближчі ст. метро Cite i Saint-Michel — Notre-Dame. З центру можна дійти пішки ).
P.S. На момент публікації цієї статті в Соборі Паризької Богоматері сталася пожежа. Як наслідок сильно постраждав дах, та повністю зруйнувався шпиль храму. Головні християнські святині вціліли, їх завчасно вивезли на час реставрації. Проте в сам Нотр Дам в найближчі роки навряд чи ви зможете потрапити, так як він буде закритий для відновлення.
На зустріч з Джакондою
Неподалік Нотр Даму розташована ще одна визначна пам’ятка і обов’язковий пункт в туристичному маршруті – Лувр. Гадаю ви також неодноразово бачили фото на фоні ось цих скляних пірамід.
Так ось, вживу вони виглядають ще більш масштабніше і красивіше. Величезна площа (двір Наполеона) по периметру оточена живописними будівлями і музеєм у центрі. Найбільша піраміда це, до речі, головний вхід у музей, а ще осередок найбільших черг). І щоб не гаяти часу в нескінченних чергах рекомендую вам скористатися альтернативним варіантом і зайти в музей через торгівельний центр Carrousel du Louvre.
[easy_panorama id=”5135″]
В сам музей (признаюсь чесно) того дня ми так і не потрапили, адже для його відвідин кількох годин катастрофічно мало. А подивитися є на що. Тому, селфі з Моною Лізою ми вирішили відкласти до наступної поїздки). А самі пішли на прогулянку Єлисейськими полями.
Все, що ваша душа побажає є тут, на Єлисейських полях
Вважається, що лише ті туристи, які були на Єлисейських полях мають повне право говорити, що бачили Париж)). Не побачити Париж в Парижі я не могла, тому направилась підкорювати “Райські поля”.
Не дивлячись на назву, Єлисейські поля сьогодні це зовсім не поля, і навіть не парк. А одна з головних вулиць Парижу, з силою силенною елітних ресторанів, дорогих магазинів та театрів. Її ще називають візитною карткою Парижу з золотим тисненням. Для корінних парижан – це дуже знакове місце, куди вони приходять у дні національної скорботи та масових святкувань. Щось на кшталт нашого майдану Незалежності. Протестні рухи жовтих жилетів, до речі, подібно як і в Києві під час “Революції Гідності”, відбувалися на головній вулиці країни.
Чим ще цікаві Єлисейські поля?
Окрім того, що тут можна легко розпрощатися з усіма своїми фінансовими заощадженнями)), на шляху до Єлисейських полів є досить немало цікавих обʼєктів, назвемо їх так.
Перше, що кидається в очі ще з площі Лувра – Тріумфальна арка, точніше одна з 3-х наявних у Парижі. Другу таку – можна побачити дійшовши до кінця іменитого проспекту, ну або проїхати на площу Шарля де Голля на метро. І є ще третя – Велика арка. Знаходиться вона на заході Парижу, в діловому районі Дефанс. Це така ультрасучасна та урбаністична частина французької столиці з величезними хмарочосами, захованими під землю дорогами та дивними скульптурами. І знаєте, дивлячись на цей район зі суцільного скла та бетону вкрай мало віриться, що ти все ще в Парижі).
Сад Тюїльрі
Уявіть собі парк площею у 25 з половиною гектарів з фігурно посадженими деревами, чудернацько підстриженими кущами, фонтанами та численними скульптурами. Все це можна сказати про Тюїльрі – один з найстаріших паризьких парків.
На відміну від решти описаних мною туристичних місць, в центральному саду Парижу (так ще називають Тюїльрі) – полюбляють відпочивати і прогулюватись самі парижани. І це ще одна причина чому варто відправитись сюди на променад (з французької прогулянка). Щоб хоч на трішки відпочити від туристичного ритму і просто насолоджуватися життям поруч з корінними жителями…
Єгипет в Парижі
Точніше його частинка). І я зараз зовсім не про юрби африканських емігрантів. А про дуже цікавий єгипетський подарунок, і один з найстаріших монументів французької столиці – ось цей луксорський обеліск.
Чому луксорський? Тому що привезли його з Луксорського храму. Такий подарунок отримала Франція від єгипетського правителя ще 1831 році. Взагалі таких обелісків два, і їх ще називають братами-близнюками. Створені ще при фараонові Рамзесі ІІІ, 23 метрові обеліски з червоного граніту були окрасою найвідомішого давньоєгипетського храму Амон-Ра в Луксорі, а роками пізніше – подаровані Парижу. Тільки от один з них прибув до нового місця призначення, а інший і до цього часу можна побачити на екскурсії в Єгипті.
Підсумуємо
Au soleil, sous la pluie, à midi ou à minuit. Il y a tout ce que vous voulez aux Champs-Elysées
Під сонцем, під дощем, опівдні чи опівночі. Все, що ваша душа побажає є тут, на Єлисейських полях – саме так говориться у пісні Джо Дассена. І я тепер розумію чому…
Арки, палаци, обеліски, сади – це далеко не повний перелік тих спокус, які чекають вас на “Райських полях”, але це точно не ті “гріхи”, від яких варто відмовлятися в Парижі.
Приблизно такими словами цю статтю можна було б і завершувати. Адже, день добігав свого кінця, сідало сонечко, а ми находивши з добрий десяток кілометрів поверталися… ні, не в готель )), а на місце, звідки усе й розпочалося. Лишень тепер до її підніжжя. Поверталися щоб здійснити те, про що мріє мало не кожна дівчина у світі – зробити селфі на фоні Ейфелевої вежі. Та що там селфі? Кілька десятків кадрів, з різних ракурсів і в різних позах!
Або просто, розмістившись на газоні прямо перед вежею, відкоркувати пляшечку французького напівсухого, та неквапливо насолоджуватись світловим вечірнім шоу. Аж поки інші закохані парочки та туристи не стануть розходитися по домівках. А потім ще кілька годин бродити вуличками нічного Парижу і розмовляти на різні вічні теми…
Що може бути краще, як зустріти ранок в місці де ще від світанку пахне круасанами, а вид з балкону відкривається на Ейфелеву вежу? З такою думкою прокинусь я наступного дня в французькій столиці. А ще буде Трокадеро, Мулен Руж, Базиліка Сакре-Кер, прогулянка Сеною, стіна кохання…
Але це буде завтра. А сьогодні, безмежно радісна і невимовно втомлена я повернуся в номер точно знаючи, що мрії збуваються!
Bonne nuit, mon ami!
Далі буде….
