День Незалежності України по-новому

Свято дня Незалежності, що змінилося?

Ось уже 24 роки поспіль, саме 24 серпня – вся Україна відзначає День Незалежності. І здавалося б свято, як свято: маси людей на вулицях, парад, концерт, салют… Заїжджений і всім давно відомий сценарій. Лишень не цього разу!

Аналізуючи все, що відбувалося сьогодні в країні починаєш усвідомлювати, що саме зараз день Незалежності став дійсно національним святом. А незалежність, як ніколи – справжньою, і навіть рідною. Адже, там на передовій – твій батько, син, брат чи чоловік. І тому свою розповідь я хочу розпочати з подяки тим, які не можуть святкувати разом з нами, але завдяки яким – святкувати можемо ми. Нашим солдатам, нашим героям.

Спасибі за спокійне небо, і за нашу свободу!

Святкування в столиці розпочалося, ні – не зі звичного показового параду, а з Маршу Незалежності. Головною вулицею Києва урочисто крокували військові та курсанти різних силових відомств України та бійці АТО. Особливістю цьогорічного Маршу став і той факт, що в ході брали участь не спеціально навчені “парадні” військовослужбовці, а представники діючих військових частин, в звичайній польовій формі. І все це відбувалося під пильні погляди найвірніших глядачів – рідних та близьких ним людей.

Учасники антитерористичної операції, за заслуги в бойових діях на Донбасі отримали з рук Президента спеціальні нагороди – стрічки до бойового прапора “За мужність та відвагу”. Ці військові символи, до речі, за зовнішнім виглядом нагадують хоругви часів козаків.

Щодо бойових стягів. Паралельно урочистому маршу на Хрещатику, на Софіївській площі – відкрилася виставка прапорів-реліквій з зони АТО. Пошматовані війною та прострілені ворожими градами, пройшовши найгарячіші точки на Сході – були передані воїнами в столицю, як нагадування, що війна ще триває, і що їм важлива і дуже необхідна наша допомога тут в тилу.

Якщо уважно вдивитися в написи на цих прапорах – то можна прочитати, що вони, як і ми ВІРЯТЬ В ПЕРЕМОГУ, і дякують за підтримку кожному.

Тому цілком логічно, що і решта святкових заходів були спрямовані на допомогу нашим військовим на передовій. Зокрема, на Михайлівській площі свято проходило під гаслом “День Незалежності з добровольцями і волонтерами”. І це був той день, коли кожен міг не просто “розуміти” важливість роботи волонтерів, а й допомогти їм. У якій формі? Та у будь-якій! Грошима, зав’язками, своєю працею.

Щодо праці, то мені дуже яскраво врізався в пам’ять момент, коли маленькі дітки допомагали волонтерам плести маскувальні сітки. Вміло пронизуючи дрантя на основу, вони на рівні з дорослими робили свій маленький внесок у велику справу. І робили вони це не ради гри. Ті дітки цілком свідомо розуміють, що те що вони роблять зараз, може врятувати солдату життя уже завтра. Це дійсно заслуговує поваги.

Хтось сказав – нове покоління росте геть іншим! Так, адже ці діти народилися в Незалежній країні. Ця незалежність у них в крові.

І на сам кінець хочу сказати, що змінилися не лише офіційні заходи святкування, – змінилися і люди. Ми рекордною кількістю співаємо національний гімн, ми з гордістю носимо вишиванки, ми розуміємо, що таке жити в вільній, незалежній країні. Ми свій вибір зробили – і змиріться врешті з цим!

З Днем Народження, моя Україно!

Слава Україні!