Українські Карпати

Чай, каву  бажаєте?

Саме з цих слів провідника і розпочалася наша подорож  до наймальовничішого куточка України – Карпат.

Від таких бажаних засніжених схилів українських гір нас розділяли всього лиш 17 годин їзди у поїзді Київ – Рахів. Ранок у Карпатах нас зустрів яскравим сонячним промінням, але снігу за вікном не виявилося.

В народі кажуть – чим вище у гори, тим більше снігу. І це дійсно так, милуючись краєвидами за вікном, ми стали помічати невеличкі  клаптики снігу. І чим ближче ми прибували до місця нашого призначення, тим більш засніженим було все навкруги. Варто відмітити, що часу помилуватися було вдосталь, так як в силу історичних обставин (стану залізничної колії) рухався наш поїзд зі швидкістю 25км/годину.

Ворохта.

Це невеличке містечко Івано-Франківської області, на витоках р. Прут,  неподалік Яблуницького перевалу. Вірніше буде сказати – зовсім маленьке! За кілька годин нам вдалося обійти всі околиці Ворохти, та познайомитися з її основними історико-культурними пам’ятками.

Ворохта знаменита своїми трамплінами та австрійськими арочними мостами (т. з. мости віадуки).  Один із них, за свою довжину у 130 метрів отримав звання – найдовшого залізничного мосту з каменю, в Європі.

Комплекс  трамплінів було побудовано ще в 60-ті роки, для проведення всесоюзних змагань зі стрибків з трамплінів, на лижах звичайно ж. А пізніше слугували як тренувальна база для олімпійців. Не знаю як там у радянські часи, але на момент нашого приїзду виглядали вони дуже занедбаними, і служили радше, як фон для фотографій.

Рівно як, не функціонувала і найдовша в Карпатах канатно-крісельна дорога. Місцеві жителі говорять, що вона на реконструкції. Та судячи з її стану (це добре видно на фото) – насолодитися 2-кілометровою поїздкою на канатно-крісельній дорозі у Ворохті вам навряд чи вдасться.

Неподалік Ворохти, можна здійснити сходження на легендарну «сніжну гору», її величність – Говерлу. Одного разу мені вдалося побувати на цій культовій вершині українських гір, і емоції отримані там важко з чимось порівняти, але то вже історія для іншої статті.

А ще це містечко полюбляють шанувальники зимових видів спорту. Чому?

1. В самій Ворохті функціонує сучасний оснащений ліхтарями, сніговими гарматами та ратраком бугельний витяг. Чесно кажучи, дану лижну трасу я б не рекомендувала для тих, хто вперше став на лижі (дуже страшно). А от професіоналам ворохтянська «гірка» стане до снаги. Вартість одного спуску – 15 грн. Поряд є невеличка дитяча гірка.
2. Доступні ціни на проживання. До послуг відпочиваючих житло на будь який смак та гаманець. (Скажімо, нам житло обійшлося у 100грн. за людину). Численні готелі, хостели, бази відпочинку, котеджі, та приватні садиби виконані в такому модному сьогодні етно-стилі. А дерев’яні будиночки оcнащені справжніми камінами та просторими терасами навіюють особливий настрій, дарують відчуття тепла та домашнього затишку.
3. Якісна лижна школа. Нам, як початківцям у лижному спорті, заняття з інструктором стало справжнім спасінням. Приємний чоловік з відмінним почуттям гумору – зробив наше навчання не лише корисним, але і веселим.  Година роботи інструктора вартує – 150грн. за людину; орендувати спорядження у Ворохті можна за 50-100грн. І це на половину менше, як у Буковелі.

Буковель.

Одне з найпопулярніших місць відпочинку Західної України, розташоване на 5-и горах на висоті 920 м. над рівнем моря, неподалік селища Паляниця, що на Франківщині.

Завдяки тому, що Буковель оточений численними горами, що захищають курорт від холодних вітрів, погодні умови для відпочиваючих тут дуже сприятливі. Усі траси комплексу оснащені сніговими гарматами, завдяки чому сніг тут лежить значно довше, і лижний сезон триває до березня місяця. Освітлення схилів дозволяє кататися навіть після заходу сонця.

Тут ви знайдете усе те, що дозволить ваша фантазія: більше 50-ти трас різних рівнів складності, катання на лижах, бордах, сноубайках, сноутюбах, екскурсії на ратраках, прогулянки на собачих упряжках, а ще скутери, снігоходи, льодова арена, зорб, а віднедавна і «Big-Airbag» атракціон, і все це в одному місці.

Здається, що життя на Буковелі не зупиняється ніколи. На території комплексу достатня кількість кафе, ресторанів, де можна зігрітися, пообідати, та скуштувати карпатського глінтвейну. А у вечірній час до ваших послуг більш пасивний та розслабляючий відпочинок: SPA центри, баньки на дровах та більш екзотичні місця релаксу – чани.

Розвинена інфраструктура з дерев’яними котеджами класу VIP, численними витягами та сучасними лижними трасами  зробила цей туристичний комплекс – найпопулярнішим гірськолижним курортом в Україні.

Але, є у Буковеля і один відверто значний мінус – його ціни. Вартість одного спуску 65грн., абонемент на день обійдеться вам у 600грн. Середній чек за каву складе 35грн, оренда спорядження від сотні.

Тож, якщо ви полюбляєте екстремальний відпочинок, якщо ви готові розважатися 24 години на добу, якщо вам бракує нових вражень, і ви у гарних відносинах зі своїм гаманцем – Буковель люб’язно відкриє для вас свої двері.

Але, для тих, хто прагнете насолодитися надзвичайними краєвидами незайманої природи, пізнати самобутню культуру Карпатського краю, відновити душевний спокій та гармонію в собі, –  доцільніше зупинитися подалі від гамірного та розрекламованого центру гірськолижного життя.

Особисто для мене Буковель запам’ятається як місце з м’яким снігом ))), величезною кількістю людей, та надзвичайної краси гірськими пейзажами.

Яремча.

На завершення подорожі ми відвідали ще одне містечко Карпатського краю – Яремчу. Ця столиця карпатського туризму (як її називають місцеві) зачарувала природними утвореннями з каменю, порогами, печерами, водоспадами та кришталево чистою водою Прута. Це щось проміжне між Буковелем та Ворохтою. Яремча популярна не лише взимку. Багаті екскурсійні програми, рекреаційні ресурси, історичні пам’ятки та екотуризм – приваблюють сюди з кожним роком все більшу і більшу кількість подорожуючих.

Придбавши сувеніри, та пообідавши в чудесному ресторанчику (що приємно здивував своїми лояльними цінами), страшенно стомлені поверталися додому. Втомлені, але з масою позитивних емоцій.

Карпати – це справжній рай для фотографа. Неповторні ракурси, природні фарби, гуцульські мотиви та надзвичайну атмосферу – все це я постаралася передати на своїх світлинах.