Прочитавши дану статтю ви дізнаєтеся як готуються до святкування, та власне відзначають свято Великодня на західній Україні в наші дні.
Я не буду розповідати про значення свята чи то заглиблюватися в його релігійні аспекти, а лишень зупинюся на найцікавіших пасхальних традиціях, яких дотримуються в нашій родині і сьогодні.
Чому підготовка до Великодня розпочинається за 48 днів?
Якщо ви гадали, що підготовка до зустрічі нового року чи днів народжень рідних потребує багато вашого часу та зусиль, забудьте. Весь цей час приготувань ніщо, в порівнянні з 7-ми тижнями очікувань свята Великодня! Так, саме з цього моменту розпочинається Великий піст та підготовка до Пасхи.
Багато моїх знайомих вважають, що піст – це такий період, коли я не їм ковбасу, або що ще гірше – намагаюсь схуднути ))). Декотрі більш продвинуті знають, що їсти не бажано не лише продукти тваринного походження, але й рибу та молочні страви. Но, всі без виключень дивуються почувши, що всі ці заборони тривають 48 днів. А ще дуже часто чую запитання типу: “чому я не їм пісний шоколад та майонез, коли в їх складі немає нічого забороненого?”. Заборонених продуктів можливо й немає, більше того скажу, якщо розглядати склад, то і ковбаси можна вважати пісними (так як там суцільна хімія), але справа не в самих продуктах, а в духовних і тілесних обмеженнях…
І зараз я хочу розвінчати найбільший міф серед моїх знайомих, пов’язаних з постуванням. Під час посту більш важливо не те що я їм, – а те, що я думаю та говорю. І порою, пробачити і не осуджувати людей (не думати про матеріальне) набагато складніше, як не їсти м’яса )). Це своєрідний спосіб навести порядок в своїх думках та почуттях.
Прибирання vs відпочинок!
Та не одним тілом обмежується процедура наведення порядку. Прибирання домівок до свята це ще одна магічна місія, невід’ємний пасхальний ритуал багатьох сімей і моєї родини в тому числі. Це коли за 2 тижні потрібно зробити усе: помити вікна, попрати штори, ковдри, килими; посадити городину, покосити траву, прибрати двір та всі його закуточки. А ще побілити дерева, бровки, пофарбувати паркани, переклеїти шпалери, вимити підлоги, повішати рушники та безліч інших нескінченних завдань, які обов’язково потрібно зробити до Пасхи!
І знаєте, що в цьому найбільш цікаве? Те, що всі розуміють, що свято відбудеться навіть якщо щось з цього неповного списку справ не буде зроблено, но всеодно стараються з усіх сил. І кожного року обіцяючи собі, що наступної Пасхи частину справ відкинуть – все починають заново: білити, прати, прибирати… Кажу ж вам, магічний ритуал, без цього ніяк )).
Чистий четвер привід прокинутися раніше сонця
Чистий четвер – дуже особлива дата. Цього дня я прокидаюся ще до сходу сонця (доки усі сплять) щоб приступити до найсокровеннішої справи – випікання великоднього хліба. І це другий випадок, коли прокинутися о пів на п’яту ранку мені не складає жодної прооблеми. Перший, це коли потрібно у відпустку на літак вставати)). До слова скажу, що пекти самостійно паску я стала відносно нещодавно, але цей процес уже встиг стати моєю маленькою традицією.
Ось такими були великодні паски приготовані мною вперше в житті )). Пам’ятаю скільки радості та щастя було на моєму обличчі, коли діставала їх з печі (ну як з печі?, з електричної духовки ))), но менше з тим). Звісно, ті пасочки не зрівняються з тими, які випікають мої мама та бабуся. Але про те, що я їх спекла сама тоді знав мало не весь фейсбук.
Сам процес випікання не такий вже і простий, як може здатися на перший погляд! В мене на це йде 5-6 годин. Звісно, можна не заморочуватися і купити вже готові паски, але приготований власноруч великодній куліч, як то кажуть і смакує краще і зберігається довше. Важливо завчасно закупити якісні продукти (борошно потрібно брати лише вищого гатунку, дріжджі обов’язково свіжі, яйця домашні, – не фабричні), і підготуватися самій. Приступати до випікання великоднього хліба потрібно в чистому одязі та з чистими думками. А ще говорять, що потрібно щоб ніхто не вештався по кухні в цей час. Паски не люблять шуму та зайвих рухів. Це можна сказати інтимний процес кожної господині зі своїми секретами та традиціями. Вважається, що чим краще вийде паска – тим багатшим на добро та радість буде рік для родини.
Святкове меню: “кішка” та “драглі” з хроном. “Графські розвалини” – на десерт.
Цьому смачному питанню хочу виділити окремий розділ у своїй статті, і зовсім скоро ви зрозумієте чому. Так, як Великдень одне з найбільших та найвагоміших свят – то і меню особливе, багате. Практично в кожному домі на великодньому столі можна побачити м’ясні продукти (шинка, ковбаси, рулети, паштети, сальтисони, холодець (драглі) і ще ряд інших виробів з м’яса, про які мало хто чув та бачив), а також хрін. Дуже часто їх готують самостійно. Ось фото нашої напівготової домашньої ковбаски (так вона виглядає перед запіканням).
Традиційними пасхальними стравами можна назвати також голубці та кров’янку (в наших краях її ще називають “кішкою”). Це такий різновид ковбаси, яка подається гарячою і має декілька незвичних інгридієнтів )). Усіх секретів видавати не буду, але якщо випаде нагода гостювати на західній Україні, – обов’язково скуштуйте.
Звісно, окрім м’ясного, є ще риба, овочі, салати, бутерброди… А ще випікають багато солодкого (торти, печиво, рулети). Серед фірмових солодощів нашої родини особливо хочу виділити: торт “Леопольд”, вафельний рулет з бананом, та незвичайний десерт під назвою “Графські розвалини”. Це той набір страв, без яких свято Великодня в нашій сім’ї уявити складно.
Взагалі у кожної господині є свій святковий набір, я перелічила лише ті страви, які готують найчастіше у мене дома, і які вже стали нашою сімейною традицією.
“Всеношна”, та що потрібно покласти до великоднього кошика
Завершуються приготування до Великодня – фарбуванням яєць та збиранням святкового кошика. Розмальовують крашанки, як правило, всією сім’єю. Кожен може прикрасити писанку так, як лишень побажає )). Правда, не кожен з цих шедеврів потім можна показувати людям. Но тут, як то кажуть, головне не форма, а зміст.
І от коли вже всі клопоти та приготування позаду, настає час збирати великодній кошик. Це одна з найулюбленіших моїх традицій. Туди обов’язково кладуть паску, крашанки, ковбаску, сіль та інші продукти, які заготовили до свята, накривають вишитим рушничком та несуть на освячення до храму.
На великоднє богослужіння йти потрібно з вечора і на всю ніч, в наших краях ще говорять “йти на всеношну”. Но, в моїй родині з цим не сильно склалося ), і ми (як і більшість інших) приходимо в церкву ближче до ранку. Саме в цей момент розпочинається найяскравіша та найбільш очікувана частина служби – освячення принесених продуктів.
Люди стають кругом церкви великими рядами, розміщуючи кошички поперед себе щільно один біля одного . І в момент, коли запалюються свічки, всі ці ряди перетворюються у суцільні вогняні доріжки. Це неймовірно красиве та яскраве видовище! Під святкову мелодію церковних дзвонів священник проходить рядами, окроплює принесені великодні кошички та вітає усіх потрійним “Христос Воскрес!”. У відповідь йому говорять “Воістину Воскрес!”. Саме такими словами на західній Україні вітаються всі три дні свята. Близьких людей при цьому можуть обімати та цілувати.
Посвятили паски, і гайда додому святкувати
У великодній ранок повернутися з церкви додому потрібно, як можна швидше. Говорять, що деякі люди, аби тільки прийти раніше за сусідів додому – дорогою бігли. Чому так, мені й самій не відомо )). Тож, якщо раптом хтось з вас знає відповідь, напишіть будь ласка в коментарях до цієї статті, буду дуже вдячна. Не знаю, як там у давнину, но в наші дні повертаються першими ті, чия автівка виявилася менше заблокована).
Першим до будинку заходить той, хто ніс святковий кошик та вітається з усіма словами “Христос Воскрес!”. Накривається святковий стіл, вся родина сідає снідати. Да, о 6 ранку – їсти ). Першими завжди куштують освячені продукти, дальше хто що забажає. Або, кому що поміститься )). Після 48-денного обмеження в їжі, всі страви по особливому смачні та ситні. Потрібно дуже обережно виходити з посту.
Як правильно битися крашанками на Великдень
Цей обряд ще називається христосатися. Щоб ви краще розуміли, про що йде мова скажу так, це момент коли офіційно дозволено побити всі яйця в домі, навіть якщо ти їх при цьому не їстимеш )). Та б’ють крашанки особливим способом. От як ви розбиваєте яйця під-час приготування страв: вдаряєте ножем по середині яйця, розбиваєте об край миски чи пательні (так у нас називають сковорідку)? На Паску в наших родинах крашанки розбивають одна об одну. І виглядає це приблизно так.
Один щільно тримає (і навіть ховає) свою писанку зажавши в кулак, а інший, що дужче намагається поцілити та розбити її. При цьому говорять слова вітань “Христос Воскрес – Воістину Воскрес”. І так по колу можна похрестосатися з усіма родичами та друзями. Яйце, яке здобуло найбільше перемог – називають моцак ). Тому готуючись до свята, кожен намагається обрати наміцнішу крашанку. Ну як обрати? Якщо ти побив інших, значить у тебе моцак, якщо побили тебе (я про крашанки зараз), значить тобі не повезло. Така собі забава, в яку граються як дорослі так і малюки.
Що таке волочебне, і кому його потрібно роздавати?
Перший день свята, як правило відзначають в тісному сімейному колі в своїх домівках (відсипаються, відїдаються, відпочивають). А починаючи з другого дня – розпочинають ходити по гостях. Беруть свою паску та крашанки та їдуть провідувати рідних, друзів та похресників.
Саме для останніх хресні батьки готують та приносять в ці святкові дні “волочебне”. Це такий невеличкий подарунок, який складається з цукерок, печива та крашанок. Ну і в сучасному варіанті до волочебного ще додаються іграшки. Особисто я маю 3-х похресників, різного віку. Тому, для старшеньких іграшки доводиться замінювати їх еквівалентом у національній валюті, але крашанки обов’язковий атрибут для усіх )).
Поливаний понеділок
Доки одні ходять по гостях та куштують паски (а чим більше різних пасок спробуєш, тим кращий буде рік), інші запасаються водою. Так, так – саме водою. Навіщо? Щоб обливати інших! В цей день вода стає цілющою, приносить здоров’я та щастя. Тож, якщо вас обіллють водою в поливаний понеділок, радійте – значить вам зичать добра, ну або залицяються до вас )).
Раніше, в такий спосіб молодь виявляла симпатію один до одного. Дівчину, яка сподобалась, парубок намагався облити водою, і в знак вдячності від неї отримував писанку. Сьогодні ж, все набагато простіше. Щоб натякнути своїй обраниці/обранцю про захоплення уже не потрібно чатувати з відром води під хатою, а достатньо просто поставити лайк під постом в соціальних мережах. Однак, така традиція існує і сьогодні. Щоправда вона дещо осучаснена.
Обливати водою офіційно дозволено усіх, хто лишень попадеться. А попадаються переважно прості перехожі, які випадково проходять поруч місць “бойових дій” (місцеві добре знають про дану традицію, і завбачливо оминають подібні епіцентри подій). Пам’ятайте, водних атак найпевніше слід чекати поблизу місць з водою (бюветів, фонтанів, ставків чи інших водойм). Одним з найбільш відоміх та популярних таких місць – є площа Ринок у Львові. Тому, завітавши на Великдень до міста Лева чи інших містечок та селищ західної України, пильнуйте добре, аби не довелося повертатися у мокрих штанях.
Звісно, під кінець статті вже досить складно утримувати цікавість та інтригу, тому будемо вважати, що про “мокрі штани” я дещо перебільшила. А можливо й ні… Одним словом, я вас попередила, а там життя покаже ))).
Замість підсумків
Назва свята Великдень складається з 2-х слів “великий” та “день”. І цей День для мене та моєї родини посправжньому Великий! Усі ці приготування, тривале очікування, обмеження в їжі та розвагах допомагають поглянути на звичні, буденні речі по-новому. Так сказати знову віднайти сенс та смак в тому, що через надмірний достаток ми перестали помічати та цінувати.
Це та мить, коли все тішить серце: на столі смачні страви, за столом родина, спокій у домівках і весна на дворі. Залишається лише подякувати Творцеві за цю благодать, попросити миру країні, здоров’я рідним та помолитися за тих, кого вже поруч з нами немає.
А я, як завжди, чекаю на ваші коментарі під цим постом, та пропоную ознайомитися зі ще однією традицією західної України – Церемонією вінчання.