Уявіть собі світанок з купою яскравих повітряних куль у небі… Щось подібне ви точно могли бачити у відеороликах чи на інста-фото з турецької Каппадокії. Я й сама не одноразово переглядаючи такі тревел сюжети будувала далекі плани — побачити цей неймовірний парад куль на власні очі, і геть не сподівалася, що це станеться так швидко ще й під Києвом.
Про враження від польотів, та про те, як я пожертвувала пасмо волосся за дворянський титул сьогодні розповім у своїй статті. Буде цікаво, обов’язково дочитайте до кінця.
Від мрії до реальності довгих 18 років…
Я напевно нікого не здивую якщо скажу, що мріяти політати на повітряній кулі я почала рівно з того моменту, коли вперше почула про таку можливість. Тобто з дитинства)). Це з розряду: побачити Париж, стрибнути з парашутом та ряду інших омріяних дівчатами бажань, яким просто не сидиться дома.
Через довгих 18 років моя мрія здійснилася.
Вид з кулі
Селфі з капітаном)
Приземлення десь в полях
P.S. Щира подяка працівникам “Київського Повітроплавного Товариства”, а також нашому пілоту Володимиру за незабутні враження та активну участь у здійсненні мрії!
Але так як наш політ був індивідуальним (тобто, куля лише для 2-х людей + пілот ), то наступним кроком було завдання потрапити ще й на масові старти і зробити фотозвіт уже з точки зору глядача. Правда, зізнаюся, і тут не обійшлося без “факапів”. Я взагалі дедалі частіше помічаю, що зробити задумані фото мені вдається лише з другої спроби). Так трапилося і з повітряними кулями.
“Мамо, я вдома”.
Ні-ні, я зараз зовсім не сплутала блог з вайбером своєї мами). Хоча, якщо ти читаєш цю статтю, мамо, — тобі великий привіт;). Таку цікаву назву захід отримав через дату свого заснування. А саме день, коли відбувся перший масовий старт. Нагадаю сталося це у 2018 році, напередодні Дня матері. Звідси й назва.
У день фестивалю в небо одночасно підіймаються близько 20 куль з українськими й не тільки екіпажами. Кожна куля заввишки з 5-ти поверховий будинок. Принаймні так стверджують організатори). І безперечно, це гарна нагода політати особисто. А найцікавіше місце – проведення. Не у Туреччині, і навіть не в Кам’янці, куди ще потрібно якось вибратися…, а за 20 хвилин їзди від столиці)). Це був нереальний бонус для мене, тому я геть не роздумуючи вирушила на куледром.
Щоправда, через несприятливі погодні умови жоден з теплових аеростатів (інша назва куль) так і не злетів. Після кількох годин очікувань організатори старт анулювали. На жаль, куля може піднятися в повітря лише за сприятливої погоди. Тут доречно буде сказати, що польоти скасували саме у вечірній час неділі, в п’ятницю та суботу ранішні та вечірні старти відбулися, як і планувалося. Я надто пізно побачила інформацію про фестиваль і приїхала на самий кінець. Того дня удача була явно не на моєму боці, тому фотозвіт довелося перенести до наступного разу.
Дужееее ранній старт
Цьогоріч я не стала випробовувати своє везіння, і вирушила на ранковий старт мало не в перший день фестивалю. І не пошкодувала. Так, для цього мені довелося прокинутися о 3 ночі, та добряче побродити ранкороссям Макарівщини, ну чи неподалік тих країв. Та картинка, яку малювали кулі в ранковому сонячному ореолі того вартували.
Але краще дивіться самі
Підготовка до старту
Перший пішов))
Ура, виходить сонечко))
І понеслися…
Поради для тих, хто хоче подивитися:
- Приїхати варто вчасно. Місце старту через погодні умови можуть перенести на іншу локацію. І тоді вам доведеться самостійно шукати куди перемістилися учасники. Та є всі шанси не встигнути побачити найцікавіше – старт.
- Фоточки. Можна взяти з собою плед, капелюх та інший реквізит і зробити крутезену фотосесію. Навіть весільну! Романтична лавсторі чи сімейний фотосет на фоні злітаючих куль будуть дивитися ну дуже оригінально. Ваші подруги зацінять.
- На світанку людей менше. Це правда! Зі зрозумілих причин вечірні старти користуються більшою популярністю серед глядачів. Не потрібно рано вставати, та пертися кудись серед ночі. Можна взяти діток, навіть дуже маленьких. З іншого боку шанс зробити фото без сторонніх людей у кадрі в такому разі зменшується пропорційно.
Поради для тих, хто хоче політати:
- Зручне взуття. Дівчатка, це саме той випадок, коли каблуки та танкетки краще лишити вдома. В гондолі їх все одно ніхто не побачить, а вилазити з кошика на підборах вам буде ой як непросто.
- Одяг. Обравши ранковий політ будьте готові до того, що посадка/висадка буде десь у полі. Певніше всього в мокрій від ранкової роси траві. Яким буде після такої прогулянки ваше вбрання думаю розписувати не потрібно. Для польотів на заході сонця краще всього одягти щось з довгим рукавом, оскільки масовий зліт вечірніх комарів ніхто не відміняв. А що? Усім хочеться подивитися на кулі)).
- З тваринками на борт не можна. Тому вашого пухнастого друга краще залишити дома.
- Фоточки. Організатори постійно повторюють, що намагайтеся робити менше селфіків, а більше насолоджуватися самим польотом. Проте я не побачила ще ні одного пасажира в кулі, без смартфона з камерою. Тому ця порада певніше всього марна. Навіть, якщо ви раптом з таких “динозаврів”, без фото ви все одно не залишитесь. Адже довкола куль завжди “пасеться” маса таких, як я людисьок з камерами, і сховатися в невеличкому кошику від нас вам просто буде нікуди )).
Одягнулася в тон однієї з куль. Тієї, що позаду мене якраз))
- Оригінальний подарунок. Знаю, ідея не нова, і точно не моя, но промовчати про таку можливість я якось не могла. Хоча б тому, що бачила на власні очі невичерпні емоції іменинниці, яка отримала такий сюрприз-подарунок до Дня народження. І так, якщо ви забажаєте, то імениннику до останнього триматимуть інтригу).
- Нагода зробити пропозицію. Так-так, ту саму пропозицію руки і серця, як то кажуть. Чоловіки, в такому романтичному стані дівчині буде вкрай складно вам відмовити. Ну самі подумайте, кому хочеться випадково випасти з кулі? А якщо серйозно, то такою пропозицією ваша половинка буде довго хизуватися між своїми подругами.
Ракурс вирішує багато
Щасливі пасажири
Селфі, селфі і ще раз селфі)))
Баранів у політ не беруть….
Повітроплавці розповідають, що першими, кому випала нагода політати на повітряній кулі були півень, качка та баран. Після приземлення виявилося, що лише у півня було зламане крило, всі інші пасажири не постраждали. Брати Монгольф’є (а саме вони винайшли повітряну кулю) вирішили, що півень травмувався від удару барана. З того моменту баранів у політ не беруть, а повітроплавання вважається суто дворянським привілеєм.
Але щоб отримати цей дворянський титул, потрібно пройти певну цікаву процедуру посвяти в повітроплавці, і навіть пожертвувати пасмо волосся. Назвімо це гарною святковою традицією з урочистою частиною та шампанським. Всі деталі розкривати не буду, аби цікава процедура не перестала бути цікавою. Скажу лиш так, у цієї красивої історії з польотом просто мусило бути не менш оригінальне завершення. І, повірте, воно таким буде!
А я тепер – Графиня Копиловская рассветная )).
Замість підсумків
Мені навряд чи вистачить слів, щоб правильно описати відчуття польоту. Ця мить, коли куля відривається від землі і пускається у ранкове безкрає небо. Це неймовірно красива нагода помилуватися пейзажами на всі 360 градусів та поплавати між хмарами. На мою думку, у цього виду транспорту є лише 2 недоліки: вартість та подекуди екстремальне приземлення. Це коли куля не сідає відразу, а кілька разів гепається об землю. З іншого боку в такий момент, як ніколи добре усвідомлюється поняття твердої землі під ногами.
Проте спостерігати за польотами повітряних куль варто не лише з неба. Неабияка картинка відкривається перед глядачами й тут на землі. Лишень уявіть, десятки величезних куль водночас покидають поверхню та відправляються у свою невеличку подорож. Справжній фестиваль. Такий яскравий і такий незабутній…
Світанок…
А на вашу думку, які польоти красивіші ранкові чи вечірні? І в яку пору дня хотіли б політати саме ви? А можливо вже літали, і готові доповнити мою статтю своїми враженнями?! Обов’язково пишіть у коментарях, і про статтю можете також щось написати)). Мені буде цікаво значи, чи подобається вам такий контент, а чи можливо варто писати в іншому стилі, або ж на інші теми?!
