Українці в Туреччині або “турецькі солодощі з українським присмаком”

Selam!

Приводом до написання цього посту стала моя нещодавня подорож до Туреччини.

Так, мій блог більшою мірою присвячений мандрівкам Україною, але в даному випадку йтиметься не про саму країну Туреччину, а про її туристів. Точніше – про наших співвітчизників на турецькому “ол інклюзів”!

Відразу хочу попросити вибачення у тих, кого я можу образити написанням цієї статті. Це лише моя суб’єктивна точка зору, але побачене настільки мене вразило, що лишатися осторонь я просто не можу.

Розпочну з передісторії. Туреччина, з її теплим морем, комфортним кліматом  та щедрою системою “все включено” – є одним з найпопулярніших курортів серед жителів країн СНД. І якщо розповідями про російських відпочивальників нікого уже не здивуєш, то українських туристів м’яко кажучи недооцінили…

Українці в Туреччині

Будь яка подорож до теплих країн розпочинається з підбору туру. І на цьому етапі відбувається перше знайомство з типовим українським туристом, а точніше з його вподобаннями. До слова, у нашому готелі на момент відпочинку росіян не було взагалі, тому розповідатиму я саме про наших – туристів з України.

Дещо з відгуків на туристичних сайтах про один і той же готель:

• “Не рекомендуємо їхати – дуже холодно”;
• “Було надто спекотно, кондиціонери не вимикалися…”;
• “Далеко до моря, далеко до ресторану, величезний готель можна заблукати – не їдьте туди!”;
• “Надто маленька територія, не було де прогулятися”;
• “Було мало фруктів, забагато риби – а я рибу не люблю”;
• “Аніматори були надто нав’язливі, а нам хотілося спокою”;
• “Анімація нікудишня, доводилося самим себе розважати”.

І цей список можна продовжувати безкінечно.  Ну невже ж в Україні не буває надто холодно чи спекотно? Невже у кожного в раціоні харчування щодня морепродукти та екзотичні фрукти? Невже у всіх у дворі власне авто, а по магазинам ми їздимо виключно на таксі…?!

Це якщо не зважати, що багато відгуків пишуться копірайтерами на замовлення конкретних туристичних компаній. Люди схаменіться!

Шалений “аll inclusive”

При заселенні в готель кожному туристу на руку одягають спеціальний браслет. Цей невеличкий аксесуар – це своєрідна перепустка у дивовижний світ “аll inclusive”. Я зараз пишу про типових українських туристів, тому інші типи харчування мною розглядатися в даній статті не будуть )).
Система “все включено” дає можливість туристам їсти, пити (та користуватися деякими іншими послугами в готелі) так часто, та в такій кількості, як душа побажає. Правда, до цієї поїздки я навіть не підозрювала, що в української душі можуть бути такі аж запити та бажання!

Як полюбляють говорити самі турки, – в Туреччині голодним ніхто не буває! Ти ще не встиг прокинутися, а в ресторані уже пахне свіженьким частуванням. Фуршетні столи переповнені всілякими наїдками та смаколиками (каші, салати, сири, омлети, ковбаси, риба, гарячі та холодні закуски, фрукти і знамениті турецькі солодощі). В перервах між основним прийомом їжі для усіх бажаючих перекусити працюють кафе на території готелю та на пляжі (картопля фрі, гамбургери, салати). Доки перекушували на пляжі – відкрився основний ресторан на обід. Пообідали і гайда на пляж чи до басейну, а там знову випивка та перекуси, і так до вечері. А кому й цього виявиться замало – суп та макарони о 12 ночі!

Це все я пишу не для того щоб розповісти, які ресторани працювали в нашому готелі, а щоб ви зрозуміли, що чого-чого, а їжі в Туреччині точно не бракує! Та як виявилося, такої думки притримуються не усі…

Поглянувши на кількість тарілок та кількість їжі, якої набирають деякі відпочивальники на халявному “аll inclusive”, складається враження, що в нас на Батьківщині голод, причому давно! От як ви гадаєте, скільки панкейків (це такі млинці) може з’їсти людина на сніданок, 2-3 шт., 5 ?

Це в Україні – 2-3 млинці!  А в Туреччині, –  прокидається звірячий апетит! Панкейки набирають доти, доки вони з тарілки не почнуть випадати! І така ситуація не лише з млинцями, такі ж дива траплялися з персиками, виноградом, винами, тістечками та рядом інших страв. Та саме бридке в цій історії навіть не кількість набраного, а кількість спожитого. Ну не може фізично людина стільки з’їсти, і всі рештки просто викидаються!

І стає цілком зрозуміло, чому деяким туристам не вистачає певних продуктів, – вставати потрібно раніше! Як кажуть: “хто рано встає – тому й фруктів у Туреччині вистачає…”))).

Містичний ранковий обряд

Та рано прокидатися  на відпочинку потрібно не лише щоб поїсти, а ще щоб здійснити певний ранковий ритуал. Ні, не скупатися у морі –  зайняти шезлонг! Тобто як зайняти? Покласти на 2-3 лежаки обов’язково зі столиком (адже потрібно ж буде ще поїсти між сніданком та обідом) – свій рушник. І не страшно, що декотрі з цих рушників лежать непорушно до самого заходу сонця, а їх власники до моря так і не доходять. Головне місце “забити”.

“Сфоткала????”

Окремо хочу торкнутися ще одного не менш цікавого та популярного феномену  – селфі. Ні, я нічого проти фотографій не маю, я сама люблю фотографувати.  І дійсно вважаю, що приїхати з іншої країни без фото то злочин. Я навіть можу погодитися з тим, що не на усіх кадрах має бути сама лиш природа та довкілля. Багато світлин виглядають краще коли на них є люди.

Але не може фотозвіт складатися з суцільних селфі! Я на пляжі, я на морі, я в номері, я в басейні, я на барі, я під пальмою, я на пальмі, і ще мільйон таких Я… у різних місцях курорту. Спостерігала, як одна парочка зробила десятки селфі, лише підіймаючись трапом літака. А у них ще вся відпустка  попереду.

Та не лише “селфілюбами” багата наша українська земля. Декотрі туристи пішли значно дальше – у світ кінематографії. Прошу не плутати зі зйомками традиційного відео з відпочинку. Тут все набагато складніше, справжній “екшн” з фінальною сценою, в якій головний герой падає з верхньої палуби яхти від одного лиш дотику своєї супутниці… На-щастя обійшлося без серйозних травм, але такий драматичний фінал запам’ятають не лише випадкові глядачі, но і самі герої надовго.

Звісно, не все було так погано! Туреччина дійсно дуже комфортна та гостинна країна. Тепле море, красиві пейзажі, привітний персонал. Усі від супроводжуючого гіда у трансфері до офіціанта в ресторані з усіх сил намагаються вам сподобатися. Вони наче не помічаючи усіх тих витівок, про які я стільки писала вище, терпеливо виконують свою роботу. Завжди привітні та усміхнені, завжди вам раді!

Мені пощастило побувати і на інших популярних серед українців  курортах Єгипту та Тунісу, але такою неймовірною віддачею запам’яталася саме Туреччина. Спасибі вам велике за прийом (особливо водію нашого джипу)!

Окремо хочу зупинитися на місцевих комерсантах (так я називаю турецьких продавців крамниць). В прагненні заманити до себе покупців вони вигадували такі прийоми та заклики, поряд з якими усі відділи продажів в Україні просто відпочивають. На таких “гранд базарах” вам не лише продадуть сувеніри, но і пригостять справжнім рахат-лукумом! А якщо пощастить так як нам – то і гранатовим вином ;).

А ще місцеве населення це невичерпне джерело інформації та місцевого колориту. Вам тут і про місцеве життя розкажуть і секретами поділяться.

Неоднакові і туристи. Мені навіть складно вам передати, як же приємно було в Туреччині чути українську мову! Колоритні львів’яни з якими роззнайомилися на джип-сафарі, приємна жіночка з Тернополя, нові друзі з Києва.

Чимось подібна до кримської турецька природа , доброзичливість персоналу та відлуння рідної мови повністю нівелювали відчуття віддаленості від України. І лише періодичне звучання Азану (заклики до молитви, в турецькому варіанті до намазу), та величезна кількість національних прапорів наполегливо наголошували: що ти у Туреччині – країні сонця, моря, старовинної культури та мусульманських традицій. І ти тут бо як говорять самі мусульмани «Аллаху Акбар!», що можна перекласти на українську як: “Так хоче Всевишній!”.

P.S. (познайомилася трішки з культурою та вивчила декілька слів).

Сподобалося ? – ставте лайк! Я продовжу ділитися з вами цікавими історіями та новими знахідками.