Запрошую Вас у фотомандрівку, – у село!
Запитаєте, чого ми там не бачили? Занедбані господарства, спустошені вулиці, вимираюче населення бездоріжжя… Саме такими ми представляємо українські села, чи не так?
Але, є на рідних просторах й такі селища, які можуть “втерти носа” не одному містечку України! Про одне з таких я і хочу Вам розповісти у даній статті.
Отже, – поїхали… поїхали у село!
На березі річки Кам’янки, неподалік Києва (Васильківський р-н.), розкинулося невеличке поселення – Ковалівка. З назви села зрозуміло, що у витоків його заснування не обійшлося без кузні. Чи точніше буде сказати (як стверджують історичні джерела) без молодого коваля на ім’я Мина Назаренко, який першим подував тут собі житло.
На цьому перелік досягнень Ковалівки б і завершився, якби одного дня, в розміреному та спокійному житті села не появився “Світанок”.
Світанок – це сучасна назва агрофірми (а в колишньому колгосп імені Щорса), на чолі якої стало подружжя (Анатолія та Тетяни) Засух. Завдяки ним, чи то радше, дня них і було побудовано це “фамільне гніздечко”.
Ковалівка сьогодні – це невимовно красиве місце з ідеальним дорожнім покриттям, чистою заквітчаною територією та широкою інфраструктурою.
Ще на в’їзді у село відчувається рука господаря (в нашому випадку буде більш правильно сказати господині): свіжо-побілені стовбури дерев, охайні узбіччя, чисті вулички, повсюди скошена трава. А в центрі села красива площа з великими фонтанами, бесідками та власним ландшафтним парком.
Особливою гордістю Ковалівки є церква Різдва Пресвятої Богородиці, головна брама якої веде до “мережаного” містка, та сполучає центральну площу села з іншою її частиною.
Прогулюючись містком важко не помітити – прекрасних білих лебедів, які купаючись у сонячному промінні змушують перехожих зупинитися щоб насолодитися цією невимовною красою. Такі пейзажі (особливо на заході сонця) навіюють приємний, а часто й романтичний настрій. Саме тому у Ковалівку полюбляють приїздити закохані пари та наречені (ті, які знають про її існування, звісно). А ще тут точно не доведеться нудьгувати фотографам! Різноманіття барв та локацій здивують навіть бувалих спеціалістів.
По іншу сторону озера знаходиться ще одна не менш цікава знахідка – великий квітковий годинник (щось подібне ви могли бачити в Києві на Майдані). Ця сторона парку вкрита хвойними лісом – та має прямий вихід до відкритої водойми.
Окрім парку та озера з лебедями Ковалівка може похвалитися потужною інфраструктурою. На території села розташовані: гімназія, лікарня, ресторан, будинок культури (він же клуб), перукарня, дитяче кафе і навіть власний суши-бар. В якому ще селі ви зустрічали такий набір?
За порядком слідкує охорона, для автомобілів передбачена парковка, газони поливають сучасні системи поливу. Коли дивишся на всю цю красу – складається враження, що ти знаходишся десь у Європі. Недаремне Ковалівку називають українською Швейцарією.
Існує також і інша назва – українська “земля мрії”…
Підсумовуючи, я б додала – українська земля мрії Тетяни Засухи!
Сподобалася стаття, фото? – поділіться з друзями у соціальних мережах!
Бажаєте дізнаватися першими про нові фотомандрівки? – приєднуйтеся в нашу групу у Facebook
19 коментарів
О-о-очень красивый парк. Спасибо за познавательную статью и прекрасные фото, которые каждый раз по-новому открывают для меня Украину. Теперь в моем списке появилось еще одно место, которое хочется посетить.
P.S. Не забывай про улыбку, она тебе к лицу:)
Дякую, Оленка 😉
«У Ковалівці є свій закон та своя конституція…»
1000%
Всім доброї пори дня! В кожної людини є своя мрія. Отож і наші діти зазделегідь готувалися до весілля, і ресторан “Земля Мрії” с. Ковалівка забронювали ще до нового року. А тепер хочу поділитися з вами своїм захватом від роботи ресторану “Земля Мрії”, де 08.06.2019 р. ми всією родиною святкували весілля наших дітей!
Особливої уваги варта територія закладу, все завішане прекрасними квітами. Надзвичайно красивий дизайн клумб. Наші гості із задоволенням насолоджувались цією красою і робили собі фото на пам`ять. А ще архітектура , немов потрапив у Швейцарію, що надавала ексклюзивності нашому святу. Щодо кухні, хочу сказати, все було дуже смачно, фірмова страва – “м’ясо по-ковалівські” супер,- шеф-повар вищого класу “рекомендую”. Все це має дуже велике значення для такого свята, як весілля. Адже, весілля робиться раз у житті і через багато років ніхто не згадає хто у чому був одягнений, а місце проведення назавжди залишиться у пам`яті та на світлинах!
У нашій памяті та гостей залишиться і наступне.
Молодята за місяць до ресторану надали кошти “завдаток”, а за дві неділі до проведення свята, нас повідомила адміністратор Юлія, що ціну на обслуговування нашого весілля піднято на 30%. В разі нашої незгоди “нехай шукають інший ресторан”, – така вказівка поступила від керівника українського політика та підприємця Засухи Тетяни Володимирівни.
За що ми сплатили додаткові 30% від суми:
– Стандарти обслуговування розпочалися з солодкого аперитиву, де стояли солодощі та шампанське: для того щоб включити чайник, нам потрібно було, під час весілля, знайти електро переноску та обовязково придбати одноразові стаканчики;
– Для 100 гостей і 10 дітей, працював лише один туалет, у якому ще на початку не було світла. У черзі стояли чоловіки, жінки і діти. Як сказала адміністратор, що другого туалету у них немає, а потім виявилося, що він просто не працює;
– Було замовлено окремий столик для дітей, на якому стояли лише фрукти. Згідно стандарту обслуговування цього ресторану, кожна мама має взяти тарілку своєї дитини і зі столу для дорослих насипати поїсти для своєї дитини, і так протягом всього свята. Для дітей ми також купували стаканчики, тому що “ресторанний посуд діти можуть розбити”;
-Дизайн банкетної зали нам дуже сподобався, ми навіть весілля оздоблювали у світло бузковий колір. Зручне розташування столів у чотири ряди по 20 осіб. Нажаль, офіціанти ставили на столи всього по три переповнені тарілки кожної страви, що надало незручності гостям, потрібно було передавати тарілки, аби дістати страву;
-Спиртні напої, горілка та коньяк, стояли на стіл по півлітрі, тому що, як повідомила адміністратор Юлія: – “У нас не вистачає графінів”.
Як би знала, привезла б з дому;
-Адміністратор Юлія молодець. Все проводив на вищому рівні — тарілки виносились вчасно, офіціанти у голубих одноразових рукавичках швидко збирали брудний посуд.
А до туалету зайти уже було просто неможливо.
Наступна дія мене і гостей просто приголомшила. Офіціант, яка щойно у голубих рукавичках збирала посуд, у тих же рукавичках прийшла виносити сміття з туалету. Юлія на моє запитання відповіла, що в обовязки офіціанта входить прибирання в туалеті під час банкету.
Ось так ми відсвяткували весілля у цьому “статусному” ресторані. Так, місце дуже красиве, зал ресторану просто шикарний, наші гості були в захваті від місця проведення весільного банкету. Але зіткнувшись з такими моментами, як обслуговування, я б НЕ рекомендувала нікому псувати своє чудове свято, замовивши банкет у цьому закладі!
Тетяно Володимирівно, дуже, дуже, дуже “дякуємо”!!!
Нехай цих 30% вам допоможуть!
Я в таких випадках завжди кажу з сумом \про обслугу,яка портить всю ідею закладу: “ПАНАБІРАЮТ ПА АБЬЯВЛЄНІЮ”!!!
Ого, “пощастило” Вам. Швейцарія виявилася не ексклюзивною, а липововою!!!!
Я захоплююся людьми, які творять красу навколо себе. Була одного разу в цьому селі, у церкві вінчався мій брат, який проживає в сусідньому селі Устимівка. Але тоді ще нічого цього не було, хоч село було охайне з побіленими парканчиками. Низький уклін Вам, люди за Ваші золоті руки і небайдужі серця!
Хотiв,Аби НАШ мер села побачив КОВАЛIВКУ
Ви кращі як до Вас завітати з метою туризму&
А за який кошт та швайЦарія побудована?
За той, що вельми шановні Засухи 25 років крали з усієї області?
село Ковалівка, як і Межігір’я, це пихата розкіш ригівскої нечісті за рахунок ошуканих простих людей. чомусь в статті не розповідають про вартові вежі та відеоспостереження на кожному кроці. повне відчуття перебування в колонії імені Засухи, куди напхали квітів з лебедями. знакове місце України, так
Вибачте, але стаття написана про враженням з точки зору туриста. Ні я, ні сайт ніякого відношення до Ковалівки не маємо. Я не знаю хто там що накрав і так далі, в мене на сайті також є і про межигір’я, так що ж тепер, нікому нічого не показувати бо там “накрали”? В статті тільки моє суб’єктивне враження від природи, чистоти, дизайну цього місця. Це враження туриста і все.
Дивно читати коменти деяких дописувачів. На сайті фотографа, жодного слова власне про самі фото. Враження таке, що людям байдуже де вихлюпнути свій негатив. Фотограф винуватий, що ціни в ресторані високі, що в туалет черга, та камери на території, і що лебеді не в тому місці….
Та написали у відповідь власні враження від місця. Все цілком зрозуміло. Люди за формою іноді бачать ще й суть, тобто зміст.
Гарне село в центрі якого є озеро рукотворне цікаво чи знає хтось історію його виникнення .Мені відомо що воно має неофіційну назву кіряківське . Чи відомо вам про цього кіряка хто він був де жив та чим займався. На мою думку місцеві жителі будуть вдячні за іще одну красиву історію про своє село . Дякую
Дякую вам щиро за цей відгук і хорошу ідею для нової статті. Мене заінтригувало ваше запитання, я трішки погуглила і бачу, що, дійсно, цю тему варто розвивати. Ковалівське озеро таки має свої секрети, буде цікаво…
Щойно повернувся з Ковалівки, ну якщо чесно прочитавши кучу статей і фото і їхавши з Фастова я все чекав де це, де це і коли побачив знак Устимівка, трохи охренів і начав розвертатись і шукати їхню Швецарію в Україні. Село як село, проїдеш і не знатимеш що десь там зробили якийсь парк. Допитавши людей куди звернути поїхали під знак рух заборонено, так роблять у всій Швецарії :))) доїхали до шлагбауму де нам сказали 70 грн. за дорослу людину і 30 грн. за дитину. Чесно кажучи гуляти по парку за гроші, мені ще не приходилось. Більше розчарування чім вау.
Поїхали з сім’єю побачити парк в Ковалівці, але приїхавши до місця призначення охоронець повідомив нас, що парк не приймає відвідувачів у зв’язку із військовим станом. Хотіли зв’язатися з адміністрацією села для отримання дозволу на відвідування оскільки подолали велику відстань і не загрожуємо безпеці села(були з дитиною). Але за номером гарячої лінії адміністрації села ніхто не відповів. Трохи неприємний осадок залишився. Навіть коли парк відновить роботу не приїдемо більше сюди. Кажуть українці славляться своєю гостинністю, але це не про Ковалівку. Україна неймовірно красива і має дуже багато красивих місць, будемо їздити туди, де нас раді бачити і готові прийняти.
P.S.: Хочу зауважити що ніде в інтернеті не розміщено інформації про те, що парк не працює. Охоронець розказав, що люди приїжджають і повертаються ні з чим.