Лавсторі "Зимова спокуса" - це не зовсім звичайна історія одного кохання. Це красива та добра казка з щасливим кінцем, майже як у дитинстві.
Сталася ця подія в ті далекі лютневі часи - у 2015 році, посеред дрімучого зимового лісу (десь під Виноградарем :-)).
У пошуках стежки чи то кращої долі, крізь густі хащі та снігові замети пробиралася дівчина з кошичком в руках. Втомилася, стала перепочити, як раптом в повітрі пронісся запах багаття, та палаючої деревної кори. Міцний мороз та страх залишитися на ніч у лісі змусили дівчину підійти до того місця, звідки доносилось тепло.
Сутеніло… На білосніжну лісову поляну неспішно опускався вечір. Тихо потріскував вогонь в багатті, а поруч хлопець молодий сидів. Раз у раз підкидаючи хмиз в багаття, мугикав собі щось під ніс. Побачивши свою неочікувану і геть замерзлу гостю запросив погрітися (випити кави). Напоїв, відігрів.. А вона в знак вдячності – подала йому червоне яблучко.
В народі кажуть: запропонувати яблуко – значить признатися в коханні. А прийняти такий дарунок – значить розділити почуття.
Для моїх героїв цей солодкий плід став початком нової історії. Де, гарячі почуття здатні розтопити найлютішу кригу, де разом нестрашні жодні перепони, де засніжена стежина перетворюється в широкий і просторий шлях по якому крокують ці двоє, а на вустах не зникає той особливий присмак спілих, соковитих яблук…
Що далі?
Ну, а що далі?!
Відгуляли вони весілля, та зажили весело і щасливо.
Коментарі (2)